Синдром Рейтера

Синдром Рейтера (реактивний артрит) – це гостре запалення суглобів з ураженням сечостатевих органів. Захворювання поєднує у собі три хвороби: уретрит, кон’юнктивіт та артрит.
Зазвичай захворювання виникає частіше у чоловіків у віці від 20 до 40 років, за рідкісними випадками воно зустрічається у дітей.
Первинний реактивний артрит можливий, якщо хвороба передалась генетично.
Та окрім спадковості можливе інфекційне походження синдрому Рейтера.
Основний зумовлюючий фактор – це інфекція, що передається статевим шляхом – хламідіоз. Та можуть бути ще інші причини: сальмонелла або дизентерія.
Інкубаційний період триває від 3 днів до двох місяців, а загострення може тривати навіть до 12 місяців, після чого за відсутності лікування, захворювання набуває хронічного характеру.
Для хвороби Рейтера характерні такі симптоми:
- біль, набряк та обмежена функціональність суглобів (зазвичай ураження відбувається несиметрично)
- зміна кольору шкіри у зонах хворих суглобів – від почервоніння до синьо-багрового відтінку
- проблеми з очима (кон’юнктивіт)
- ураження слизової рота (стоматит)
- запалення сечостатевих органів
- біль у зв’язках
- зміна кольору сечі, біль при сечовипусканні
- підвищена температура
- розлади травлення
- набряк суглобів.
Складність діагностики цього захворювання у тому, що ознаки уретриту, кон’юнктивіту та артриту можуть проявлятись почергово із зміною ремісії та загострення кожного запалення може тривати від 2 до 4 місяців.
Синдром Рейтера – це хвороба комплексна, тому вона потребує такого ж лікування. Тому лікарі поєднують у лікуванні антибіотики, протизапальні засоби, анальгетики. Для уражених суглобів підбирають методики лікування, за якими активізується фізична функціональність – спеціально розроблені лікувальні вправи.
Профілактика
Особливість синдрому Рейтера у тому, що навіть після ретельного лікування та переходу у ремісію, загострення може повторитись навіть через багато років. Тому для запобігання розвитку цього захворювання потрібно дотримуватись контрацепції, регулярно відвідувати лікаря та робити обстеження на наявність інфекцій.