Реактивний артрит

Зазвичай захворювання виникає частіше у чоловіків у віці від 20 до 40 років, за рідкісними випадками воно зустрічається у дітей.

Первинний реактивний артрит можливий, якщо хвороба передалась генетично.

Та окрім спадковості можливе інфекційне походження синдрому Рейтера.

Основний зумовлюючий фактор – це інфекція, що передається статевим шляхом – хламідіоз. Та можуть бути ще інші причини: сальмонелла або дизентерія.

Інкубаційний період триває від 3 днів до двох місяців, а загострення може тривати навіть до 12 місяців, після чого за відсутності лікування, захворювання набуває хронічного характеру.

Для хвороби Рейтера характерні такі симптоми:

• біль, набряк та обмежена функціональність суглобів (зазвичай ураження відбувається несиметрично)
• зміна кольору шкіри у зонах хворих суглобів – від почервоніння до синьо-багрового відтінку
• проблеми з очима (кон’юнктивіт)
• ураження слизової рота (стоматит)
• запалення сечостатевих органів
• біль у зв’язках
• зміна кольору сечі, біль при сечовипусканні
• підвищена температура
• розлади травлення
• набряк суглобів.

Складність діагностики цього захворювання у тому, що ознаки уретриту, кон’юнктивіту та артриту можуть проявлятись почергово із зміною ремісії та загострення кожного запалення може тривати від 2 до 4 місяців.

Синдром Рейтера – це хвороба комплексна, тому вона потребує такого ж лікування. Тому лікарі поєднують у лікуванні антибіотики, протизапальні засоби, анальгетики. Для уражених суглобів підбирають методики лікування, за якими активізується фізична функціональність – спеціально розроблені лікувальні вправи.

Профілактика

Особливість синдрому Рейтера у тому, що навіть після ретельного лікування та переходу у ремісію, загострення може повторитись навіть через багато років. Тому для запобігання розвитку цього захворювання потрібно дотримуватись контрацепції, регулярно відвідувати лікаря та робити обстеження на наявність інфекцій.